Скільки ще триватиме війна в Україні: аналітик озвучив базовий сценарій та оцінив загрозу для енергетики

Російське військове керівництво остаточно вичерпало потенціал для масштабних проривів на лінії бойового зіткнення, тому зосередило головні зусилля на знищенні енергетичної безпеки та критичної інфраструктури України. Західні аналітики фіксують зміну тактики агресора та оновлюють прогнози щодо тривалості бойових дій. Щомісячний запуск понад 6500 безпілотників не приніс росії бажаного результату на полі бою, проте суттєво ускладнив ситуацію в тилу. Водночас трансформація оборонних спроможностей та стійкість суспільства змінюють загальні часові межі протистояння. Про це розповів старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Кофман в інтерв’ю американському виданню New York Magazine.

Провал на фронті: чому тактика постійного тиску не спрацювала

Військові зусилля ворога на лінії фронту демонструють дедалі меншу ефективність. Спроби російського командування досягти оперативного успіху виявилися марними.

Початкова ставка Кремля базувалася на створенні безперервного тиску за допомогою високоінтенсивних локальних операцій на широкій ділянці фронту. Російське керівництво розраховувало на повне знекровлення українських підрозділів та подальший руйнівний обвал оборонних ліній. Проте адаптація Збройних Сил України та своєчасне коригування оборонної стратегії повністю нівелювали плани противника, зробивши глибокі прориви окупаційних військ малоймовірними.

Під ударом: як ворог намагається знищити енергетичну безпеку України

Нездатність зафіксувати значні успіхи безпосередньо на передовій змусила росію перенести акцент на ведення масштабної повітряної кампанії проти українського тилу. Головним інструментом тиску став системний терор цивільної інфраструктури.

Тактичні зміни у діях агресора мають такі прояви:

• Здійснення регулярних комбінованих атак, націлених на повне руйнування об’єктів електрогенерації, газової інфраструктури та елементів енергосистеми;
• Прагнення компенсувати невдачі на суходолі шляхом створення критичних умов проживання для мирного населення;
• Стрімке нарощування технічних спроможностей у повітрі, що виражається у використанні приблизно 6500 ударних безпілотних літальних апаратів на місяць;
• Суттєве збільшення щільності використання балістичного озброєння, перехоплення якого вимагає значних ресурсів протиповітряної оборони.

З огляду на історичний досвід, аналітики наголошують, що повітряні кампанії без реальних перемог на лінії зіткнення вкрай рідко дозволяють досягти вирішальних політичних цілей.

Між виснаженням та рішучістю: що відбувається у суспільстві

Оцінюючи поточні настрої всередині країни після особистого візиту до України, американський експерт констатував стабілізацію оборонних позицій та високий рівень стійкості як військового, так і політичного керівництва.

Описуючи суспільно-політичний стан держави та готовність до потенційного припинення вогню, Майкл Кофман зазначив:

“Українське політичне керівництво досить добре розуміє реальний стан справ, і саме тому немає готовності погоджуватися на невигідні чи обтяжливі умови припинення вогню. Щодо суспільних настроїв, то я б описав їх як одночасно виснажені й рішучі. Люди не хочуть нескінченної війни, але й не готові погодитися на умови, яких вимагає Росія”.

Через нереалістичність вимог російської сторони, які повністю суперечать об’єктивним результатам бойових дій, будь-які компроміси наразі залишаються неможливими.

Прогноз до 2027 року: чому час грає проти кремля

Сучасна фаза протистояння перетворилася на класичну війну на виснаження, де ключовим ресурсом стає час. Попри початкові розрахунки москви на значний мобілізаційний потенціал, матеріальну перевагу та поступове зниження обсягів підтримки з боку міжнародних партнерів України, жоден із цих сценаріїв не реалізувався у повній мірі.

Базові розрахунки експертного середовища вказують на такі тенденції:

• Російська стратегія, що базувалася на очікуванні краху української логістики чи втоми західних союзників, продемонструвала свою неефективність;
• Реальний стан справ свідчить, що часовий фактор дедалі менше працює на користь російської економіки та армії;
• Основним і найбільш імовірним сценарієм розвитку подій є продовження активної фази бойових дій щонайменше ще на один рік, що означає перехід воєнного конфлікту у 2027 рік.

Попри очевидну складність тривалого протистояння, політичне керівництво росії наразі не здатне переглянути свої першочергові цілі, оскільки визнання неможливості їх досягнення після колосальних витрат ресурсів загрожує внутрішньою нестабільністю всередині самого Кремля.