Осінній ранок, що пахне щастям

Осінній ранок почався з тихого шелесту жовтогарячого листя під ногами. Сонце лагідно пробивалося крізь гілки дерев, даруючи тепле золотаве світло, яке ніби обіймало все навколо. Повітря було прохолодним, але приємним — воно пахло мокрою травою, свіжим хлібом із найближчої пекарні й легким димком з коминів.

Марійка вийшла на ганок із чашкою гарячого какао й вдихнула на повні груди. Десь неподалік весело цвірінькали горобці, а старий клен, що ріс перед домом, обсипав її двір золотими листочками — ніби запрошував танцювати. Вона не втрималася — розсміялася й закрутилася у вихорі кольорів: червоних, помаранчевих і жовтих.

Сусідський пес Бровко, почувши радісний сміх, прибіг гратися, а за кілька хвилин Марійка вже збирала букет із кленового листя. «Який чудовий день починається!» — подумала вона. І справді — коли ранок наповнений теплом і барвами, весь день обіцяє бути яскравим.

Осінь не сумна — вона просто ніжна. І кожен світанок у ній — мов подарунок.